Виставковий проект, що є результатом піврічної роботи в рамках стипендіальної програми Gaude Polonia 2016, представляє собою спробу умістити тематичну розвідку у формат мультимедійної експозиції. Авторка ставить питання: чи взагалі існувала «польська школа плакату» як така? І ретранслює свій пошук у формах плакату, відео і фотофіксації, розмовах з сучасними польськими дизайнерами – у дослідженні, існування якого так само ставиться під питання.

Драматизована версія історії розвитку польського плакату мала б дві-три дії. У першій мовчазні сіро-мишасті стіни повоєнних міст поступово вкривалися б яскравими афішами, облаштовуючи терени вулиць на кшталт простору мистецьких галерей. Непрості, але безкомпромісні стосунки з державою-замовником призвели б до усунення соцреалізму в цій царині, а сам плакат набув би статусу державного надбання.

У другій дії ті самі вулиці переживали б напад поліграфічних мас вернакулярного дизайну – кольорових оголошень, об’яв і рекламних банерів, які у своїй щирій простоті і незліченій кількості відтісняли б один одного на відкритих площинах, нашаровуючись в археологічні пласти, утворюючи візуальний шум на поверхні.

Якою б мала бути третя дія, що чиниться у наш час і плине у майбутнє? Чи переховуватиметься мистецький плакат в галереї, віддавши місце під відкритим небом; чи схоче відвоювати вуличний простір; чи змішається в єдину суміш із своїм естетичним супротивником? Важливим кроком, що його окреслює Дар’я Тітаренко, мав би бути інший шлях: якщо у далекому майбутньому місто перетвориться на дизайнерську утопію, вернакулярний дизайн має потрапити в галерею.

Дар’я Тітаренко – дизайнер студії Графпром, менеджер Асоціації дизайнерів-графіків «4-й блок».
Куратор виставки — Ярослава Яковлєва