Дівчина Сантуцца усім серцем покохала свого односельчанина Турідду, і, повіривши його обіцянкам одружитись з нею, зв'язала з ним свою долю. Але недовгим було щастя Сантуцци...

Турідду, до того, як піти у солдати, був заручений з красунею Лолою. По-вернувшись зі служби, він застав Полу дружиною Альфіо. Наче забувши про свою прихильність до Лоли, Турідду втішається коханням Сантуцци. Але варто було Лолі пококетувати з ним, пообіцяти свої пестощі, як у Турідду знов прокинулось давнє почуття і він забув про Сантуццу.
Зазнаючи мук ревнощів, Сантуцца виливає своє горе Лючії, матері Турідду. Побачивши Турідду, Сантуцца дорікає йому за зраду, благає не кидати її. Турідду глухий і байдужий до страждань дівчини. Його думками неподільно володіє Лола. Він грубо відштовхує Сантуццу і поспішає слідом за Лолою. В нестямі від образи й ревнощів Сантуцца викриває Альфіо таємницю зради його дружини. Вражений Альфіо присягається помстити Турідду.
Біля таверни Турідду частує односельчан вином. З'являється Альфіо. Турідду пропонує йому випити келих вина, але Альфіо відмовляється. Турідду здогадується, що Альфіо стали відомі його стосунки з Лолою. Незабаром він переконується в тому, що між ним і Альфіо виникла смертельна ворожнеча і тільки кров'ю можна змити образу.
Гірко каючись у своїй невірності, Турідду просить матір потурбуватись про Сантуццу. Попрощавшись із старенькою, він прямує на околицю, де на нього- вже чекає Альфіо.
Поєдинок для Турідду закінчується трагічно.