Живопис і графіка у Львові.

Художник постійно балансує між непомітною межею, що відділяє мистецтво від немистецтва. Здається, усе просто: прості форми доведення до майже ієрогліфів, які начебто може зробити кожний, але у мистецтві не все так прямолінійно. Усе залежить від вихідних передумов, за усім цим стоїть внутрішня творча логіка, внутрішній ритм, емоція (хай схована, як це буває у Красника). Досвідчений глядач відчуває, що тут є Щось, яке зондує порожнечі його полотен, наповнює цей простір - якісь дивні об'єкти, якийсь неперервний ряд. Властиво це і є ознака професійності - зуміє митець вибудувати емоційний ряд, чи він залишається хаотичним. Момент відчитування таких полотен безумовно потребує відповідного інтелекту та схильності до абстрагування, а також постмодерністського вишколу.