Шовк і льон – це не тільки, і не стільки улюблені текстильні матеріали авторів, це такі собі знаки - символи – золото і срібло світу текстилю, два боки шляхетності, два набутки давніх великих цивілізацій, не менш коштовні ,ніж піраміди і тонка порцеляна.

Та найважливіше – це ставлення до матеріалу з любов`ю і пошаною, принципове , декларативне заперечення тези про «зникання» матеріалу.

Так само принципове використання старих, немодних, не актуальних технік – ткацтва, вишивки, гачкування, аплікації. Це така гра – розповісти про щось важливе старим словами, деколи сентиментально, деколи – з іронією.

Текстиль для всіх нас трьох – це така оаза мрій і спогадів, в певній мірі втеча в свій таємний сад від основної роботи, що всіх нас об`єднує – прекрасного, але божевільного світу театру.