Імена Ірини Веніамінівни та Андрія Миколайовича Соболевих користуються за­служеним визнанням, їх твори добре відомі глядачеві, але, можливо, тільки зараз їх перша спільна виставка дозволяє більш чітко побачити справжню цінність їх творчості, визначити місце художників в українському мистецтві.

У 1950 р. після закінчення Московського художнього інституту ім. Сурікова, вони приїзжають до Львова. В Москві їх вчителями і наставниками були класики мистецтва: А. Шевченко, М. Родіонов, П. Павлінов, П. Захаров... Львів став їхнею долею: педагогічна робота в училищі прикладного мистецтва ім. Ів. Труша, а пізніше в інституті прикладного та декоративного на посаді доцента, де більше двох десятиліть Соболєв дбайливо допомогав зростати майбутнім майстрам кераміки і художього скла; щоденна творча робота в майстерні з радістю творчих перемог і звершень і неминучою гіркотою сумнівів і поразок, стали сенсом і виправданням всього їхнього життя.

Художницька чесність і щирість у відношенні до себе і творчості — людські якості, що в мистецтві набувають значення естетичної категорії, справжня скром­ність, що йде не від самоприниження, а від усвідомлення величі мистецтва і його ролі в суспільстві, неприймання суєтної гонитви за легким успіхом і скороминучою модою, безумовна відданість своїй справі і своєму покликанню — ось що завжди було і залишається притаманним Соболевим, що надає їх творам силу та привабливість.