«Еродій, лелека, та Пішек, мавпа, зустрічаються десь в африканських горах… Весь діалог умовно поділяється на притчі, в яких йдеться про виховання, вміння жити достойно та Благодарність. Говориться не дидактично, не нав`язливо, не з метою виховання. Твориться ритуальна гра, де з текстами Сковороди сплітаються вічні образи раю та пекла, життя та смерті, прочитані сьогоднішніми людьми, що крізь культурні нашарування, крізь народні обряди, живопис Босха та Брейгеля, крізь духовні канти 18 століття зазирнули у першоджерело, побачили коріння усього сущого. На наших очах відбувається ритуальна гра, що заворожує, яку не можна спостерігати, в ній треба бути співучасником. Немає ролей, немає акторів, персонажів, глядачів, є посвячені, що прагнуть поділитися своїми знаннями з усіма, хто готовий їх сприймати.» Катерина Сліпченко