Те, що за паспортом він – Валерій Дем’янишин, знають тільки втаємничені мистецтвознавці. Решта міста знає його як Дема – супер-графіка, з «останніх могікан» богемно-андеграундного повоєнного Львова, що вже понад п’ятдесят років перебуває у вільному творчому польоті між простором і часом.

Його лаконічна графіка теж позачасова. Макро-оптика її медитативного світу перетворює природничий дріб’язок навколо нас – всі оті камінчики, гілочки, листочки, мушельки... – на багатозначні символи світобудови. Після розглядання віртуозних Демових мініатюр хочеться перечитати Кастанеду чи класичну японську поезію, передивитись фільми Тарковського, помедитувати на березі океану чи посеред степу. Одним словом – відчути Вічність на дотик.

 

Наталія Космолінська