Львівський музей історії релігії презентує виставку «Мати милосердя» і присвячується вона матерям захисників України.

З образом Богородиці український народ пов'язував свої надії на краще життя, приписував йому чудодійну силу. Люди вважають Богородицю Небесною Заступницею перед Богом, її допомога є найдієвішою, оскільки її Син не може відмовити Матері.

Ікони постійно живуть з людиною, беруть участь у найважливіших подіях. Перед іконами схиляють голови і моляться за здоров’я, добро, спасіння, спокій. У важкі часи поневолення, люди на засланні, у Сибіру вишивали іконки, виготовляли із хліба вервиці, молилися.

Сьогодні, як ніколи, Україна потребує наших молитв: на сході держави йде справжня війна. Щоденно гинуть люди як військові, так і мирні. Мільйони жінок моляться, звертаються до Матері Бога Небесного, щоб та своїм омофором захистила їхніх чоловіків, дітей, онуків від ворожих куль, щоб повернулися живими. Адже під Її омофором – істина життя, сяє сонце правди. Під покровом Пресвятої Богородиці нам розбудовувати нову незалежну державу, торувати шлях до вільного і щасливого життя, духовно оновлюватися і збагачуватися.

На виставці представлено понад 40 Богородичних ікон XVI–XХ століть. Це найпоширеніші та найулюбленіші іконописні образи в Україні. Тут є ікони Божої Матері трьох основних типів – «Провідниця» (Одигітрія), «Умиління» (Елеуса), «Молитвениця» (Оранта, Знамення, Велика Панагія). Є й інші типи зображень.

Богоматір на іконах сумує, але сум той різний: то скорботний, то світлий, проте завжди притаманний душевній ясності, мудрості і великій духовній силі. На деяких іконах Богородиця вказує на Христа, на інших - ніжно пригортає Сина до себе або легко підтримує Його — Вона завжди сповнена благодаті, поклоняється своєму Дитяті і покірливо схиляється перед неминучістю жертви.

Виставку підготовлено спільно з Музеєм сакрального мистецтва Львівської архієпархії УГКЦ імені отця Антона Петрушевича. Це вже шоста спільна виставка, створена в рамках циклу «Різдвяні зустрічі».