Кожен з вас зможе зануритися в атмосферу традиційної різдвяної хати.

Всі пам’ятають цю колядку. І всі знають, що на свят вечір треба дочекатися першої зірки й мати на столі дванадцять страв, а на Водохреще, коли з льоду буде вирізаний хрест, освятити водичку. Ці традиції настільки глибокі в нашій свідомості, що ні життя у великому місті, ні сучасні технології, ні нова музика не здатні їх витіснити. Традиційно на січень припадає найбільше свят. І це пов’язано не тільки з новорічною обрядовістю, а й з тим, що зимовий період дозволяв відпочити від тяжкої хліборобської праці. Тихий вечір після Різдвяної служби… Яскраво сяє зірка за вікном і нагадує ту, що привела волхвов до печери, де серед янголів та пастирів вітали вони народженого Христа. У такі вечори відчуваєш якийсь дотик вічності. Раптом — стук в двері. Хлопчик та двоє дівчаток вітають з Різдвом: “Добрий вечір тобі, пане господарю! Радуйся, ой радуйся, земле: Син Божий народився…” Мабуть, у кожній українській родині лунають нині слова цієї колядки.

Прислухаємось до них. Колядка оспівує не тільки саме Різдво, але цілих три свята. Приходячи до нас одне за одним, вони створюють святковий настрій на декілька тижнів.