Дарії Зав’яловій пощастило народитися у Львові до доби «євроремонтів».
Тобто, в місті, яке новозаселені «радянські» мешканці ще не встигли (хтось свідомо, а хтось – від елементарної безграмотності) знищити. Тоді,  в  ’70-х,  вона  зробила  сотні  начерків,  ескізів, замальовок казкового,фантасмагоричного, місцями містичного міста, в якому жила. І щойно тепер нарешті піддалась на умовляння друзів знайти «люфт» у своєму щільному графіку театрального художника і перевести свій унікальний архів львівських нюансів і настроїв у живописний формат.

Живопис Дарії Зав’ялової, дотепер відомої в якості вишукано-інтелектуального художника з костюмів, сценографа, художника текстилю, – це спроба матеріалізувати емоційний каталог своєї пам’яті, зафіксувати свій міф Львова, в першу чергу – другої вулиці свого дитинства, Тарнавського (першою була Вірменська). Адже історики постійно нагадують, що історія – це не те, що було, а те, що записано. Або намальовано."
Історик мистецтва Наталія Космолінська