Митця зацікавили постаті передвоєнного львівського авангарду, передовсім групами «Артес» та «Нова генерація». Саме тоді Дебора Фоґель раптом з’явилася митцеві через свої твори як особа надзвичайно близька: і за останнім своїм місцем проживання, на середньому Личакові, частими і довгими проходами вулицею Кармелітською (для Андрія – вже вулицею Дарвіна, тепер – Просвіти), і за місцями подорожей – Стокгольм, Лодзь, Берлін, Закопане, Відень.

Формально багаторічна серія «Гра в міста» відповідає основним естетичним засадам, неодноразово проголошеними Деборою Фоґель: по-перше, про постійне оновлення форм у мистецтві, адже «реалізм» для митця – це результат широко заточеного у есперименті кола, а також про близкість «лірики холодної статики».

Те, що дозволяє відчитати часом ніби алогічну і «білу» манеру письма Фогель і цілком відтворити форми, кольори і відчуття – це спільний досвід переживання та практикування стратегій і реалій класичного авангарду у постаті кубізму й конструктивізму. Про важливість цього для розуміння модерного мистецтва загалом наголошував Владіслав Стжемінській.

Епіграфом до презентації стали слова Дебори Фоґель зі вступу до збірки «Фігури дня»: було б невірно «визнати цю поезію штучним експериментом. Ця проба форми є необхідністю досягнутою і відкупленою самими пробами життя».

Андрій Бояров – незалежний художник і куратор. Сфери компетенції – медіа-арт і фотографія, окремою темою в якій є міський простір та його нашарування. Аніматор культури, учасник і обсерватор художнього середовища Львова, Варшави і Талліна.