Опера про куртизанку, що знаходить своє кохання, та їй на шляху стає невиліковна хвороба та суспільний стан.

Друзі та шанувальники Віолетти Валері, славетної паризької куртизанки, святкують її видужання після хвороби. Краса, розум, чарівність Віолетти приваблюють до неї і аристократів, і богему. Серед гостей - Альфред Жермон, який нещодавно прибув до Парижа з провїнції. Він закоханий у Віолетту. Радість полум'яного почуття лунає в його вітальній пісні, яку він співає на прохання гостей.

Починаеться вальс. Усі йдуть до бальної зали. Віолетта, знову відчувши слабкість, залишається одна. Але її самотність порушується появою Альфреда. Вона чує палке освідчення в коханні. Намагаючись приховати під зовнішньою безтурботністю щире хвилювання, Віолетта дарує Альфреду камелію: нехай він поверне ій квітку тоді, коли вона зів'яне. "Так завтра?" - "До завтра" Охоплена новим для неї почуттям, Віолетта мріє про щастя та кохання. Та чи для неї, хворої та знедоленої, ці мрії? Боячись розчарування, вона намагається переконати себе бути вільною, безтурботною...