Співак постає перед публікою в унікальному сольному концерті, де використовується тільки лише його голос і електронні пристрої обробки звуку.

Його підхід заснований на «миттєвому аранжуванні», коли весь музичний матеріал створюється на очах аудиторії. Використовуючи високоякісний фразовий семплер Борис накладає вокальні партії одну на іншу, утворюючи вражаючий і гнучкий варіант «людини-оркестру».

Кожна композиція починається з простоти повторюваної фрази, як правило, побудованої на імітації ударних інструментів голосом – і буквально за лічені секунди музичний масив виростає в щось величезне, але ретельно збалансоване.

Борис Саволделлі прийшов до цього, активно працюючи відразу в декількох областях: джаз, рок та акадимічна музика. У всьому, що стосується джазу, на Бориса значно вплинув його педагог з джазового вокалу – Марк Мерфі.

У 2008 році співак почав випускати сольні платівки, дебютувавши з експериментальним альбомом Insanology. Диск був записаний за допомогою мікрофона і досить скромного набору апаратури – ревербератора, цифрової лінії затримки і фразового семплера. Альбом отримав безліч позитивних рецензій в Італії, США, Бразилії, Франції, Великобританії, Голландії, Росії, Німеччині та Ізраїлі.

З 2008 року Борис регулярно з’являється в рейтингах відомого джазового продюсера Арналду де Соутейру як автор одного з найкращих вокальних альбомів року і як кращий вокаліст. Наступним альбомом стала набагато більш експериментальна і складна робота в дуеті з гітаристом Еліотом Шарпом. Диск ‘Protoplasmic’ став першим релізом Бориса Саволделлі на нью-йоркському лейблі Moonjune.

У березні 2011 на Moonjune Records вийшов більш традиційний альбом Biocosmopolitan, повний блискучих вокальних аранжувань з вкрапленнями партій іменитих музикантів-гостей: трубача Паоло Фрезу і бас-гітариста Джиммі Хесліпа. На трек The Miss Kiss, який увійшов до цього альбому, у квітні 2010 року був відзнятий відеокліп.