Суспільство це система, яка постійно міняючись, забула, що основою завдячує природі та інстинктам. Встановлюючи основи та керуючись ними, наше пострадянське суспільство, аж ніяк не хоче позбутись цього штампу, і нагадує традиційну соцреальність.
Правила, традиції, ні кроку вліво, ні кроку вправо. Час іде, а ми ні, ми стоїмо на місці. Де не глянь всюди штамп «табу».Відійти від моральних установ не пристойно. А взагалі, нікуди відходити, табу це все навколо.
Можливо це втрата спілкування на суспільному рівні, ми закриті в собі, ми боїмось інновацій. Звертаючись до сексуальності, до природності, якої більшість соціуму соромиться, наштовхую до діалогу між самим собою,зустрітись поглядом тет-а-тет, позбутись закомплексованості, і зробити крок до розуміння себе самого,це психотерапія з нашими комплексами. Комплекси які нам заважають думати, думати глибше та розкутіше, ми стали полоненими в своїх же архетипах.
Табу не є фетишем, це зброя морального застою. Раціоналізм подавлений моральністю, на противагу культурному розвитку та соціальному розвитку.