Виставка Анни Лисик.
"Тепло долонь, тепло душі близької, затишок вогнища, жар полум’я, що глину огортає м’яку.
Сад зимовий. Дерева-породілі спочивають. Зринають в лабіринтах сну надії на тепло прийдешнє й вічне оживання.
Плетінням тонких чорних тріщин гілля посудину зимову заснувало. І яблуко останнє пірнуло до самого дна і десь там залишилось у снігах.
У діжці зі студеною водою лід утворив велику гостру лінзу. Промінчик сонця білого безсилий намарно там шукає порятунку з скляного кола чар…
День поринає в ніч і мерехтять печально ліхтарики блакитні задзеркалля. Блукають між деревами істоти – створіння дивні тіней, блиску крижаного і шелесту терпкого сухоцвітів. Крізь витинанки гілля і кущів в шпалери, в безодню всесвіту стікаються доріжки. Сон небуття.
Тримким беззахисним ти став зимовий саде, крихким як весь наш світ подібний до кружала льоду з діжки…
Ми схожі на створіння саду зимового. І маримо теплом і добротою. Торкнутись легко кори рапатої старої груші – й тремтіння ледь вловиме враз проймає душі живої Божого творіння.
Чекаємо крізь ночі пробудження, й, може, воскресіння?"
Довідка за тел.: (032) 247-04-73.