Коли у своєму новому проекті Бажай дебатує, "Бути чи не бути", він намагається описати рух поза матеріальністю плоті, те що він розглядає як конструювання у сфері духовного.
Хоча питання, "бути чи не бути" не стосується особливих проблем БАЖАЯ, це - універсально відоме філософське питання. Бажай намагається вирішити основну проблему, типову дилему, з якою рано чи пізно стикаються філософи.
Одні, так як Шопенгауер і потім екзистенціалісти твердять про філософію буття, інші - так як Платон і неоплатоніки говорять про космогонічність дилеми, а ще інші зводять наше питання до звиклої формули алгебри логіки (яка, до речі, у вимові студентів Оксфорду так і звучить).
Людина за Платоном належить до двох світів: видимого, світу наслідків, і невидимого - світу причин; Світ, як Цілісність - це синтез цих двох. Бажай задаючи собі питання "Бути чи не бути?" розуміє, що тілом людина Є (тобто вона видима, існуюча), а душею НЕ-Є (тобто прихована від зору). Таким чином Є і НЕ-Є - це водночас синтез душі і тіла, тонкого і грубого. Отже людині у цьому світі суть бути і не бути.
Цікаву подібність знаходимо у "Природі речей" Парменіда і потім у діалозі Платона про Парменіда. Старогрецький атоміст Парменід зокрема писав таке:
"Сьогодні скажу я, а ти сприйми моє слово і почуй, які шляхи вивчення мислити можна. Перший мовить, що "є" і "ніяк не бути не може" - це шлях Ствердження (яке синонім до Істини). Другий шлях - це те, що "не є" і "неминуче повинно не-бути": цей шлях, скажу я тобі, абсолютно без сенсу, тримає в оковах кордонів, що кругом його замикають, бо не можна буттю незакінченим бути і не повинне воно. Немає потреби у ньому, а якщо б і була, то всього б потребувала".
Бажаєве "Бути чи не бути" відкриває нам душу його живопису, якому важко у світі брехні, зла, ілюзій, але який тим не менше не втратив властивостей заставляти реципієнта мислити і приймати рішення.