Почалось це звичайно ще в дитинстві. Коли в передсвяткові дні зі скрині з’являлись на світ Божий персонажі різдвяного дійства. І треба було знову вчити ролі і адаптовувати коротке вертепне дійство до нових реалій.
Щороку персонажі мінялись, їхні репліки набували зовсім інших змістів. Часом з’являлись зовсім несподівані нові актори. Їх треба було змайструвати і анімувати. За півстоліття в студії, в зовсім іншому контексті і з іншим досвідом намагаєшся оглянутись і зайти ще раз в ту саму ріку.
З найпростіших матеріалів вибудовуєш свій власний театр, конструюєш персонажі з підручних маханізмів, анімовуєш їх. І в результаті набираєш трупу акторів, що потрібна для твоєї, вже ніби дорослої п’єси. Хоча насправді все залишилось таким самим, лишень Дійство змінюється катастрофічно швидко. І нових, важливих для тебе Акторів побільшало.
Роман Романишин