Режисер постановки Таїсія Литвиненко розкриває нові грані кохання та його розуміння людьми, проводить тонкі паралелі між зрадою і вірністю, між часом і простором. «Це – тема вічна, тема класична,- зазначає Таїсія Йосипівна,- вона мені близька, хоча в житті я щаслива, бо кохання не зрадила, а навпаки – знайшла». Головною у творі є символ жінки, а саме: жінки-матері, жінки-коханки, жінки первозданної і сміливої за своєю природою, жінки, що виросла з туману сутінок.
Переклад і сценічний варіант н.а. України Т. Литвиненко.