Третій фронт

На минулому тижні битва за Україну перемістилася з передової в глибокий тил. З тих пір, як активні бойові дії припинилися, а інформаційну війну тимчасово відволікли  розстрілом лідера російської опозиції Бориса Нємцова, всю увагу Кремль зосередив на відкритті третього фронту в Україні - економічного.

Перший удар Москва за звичкою завдала по газовій трубі. Спочатку Кремль заявив, що почав подавати газ безпосередньо в «ДНР / ЛНР», вимагаючи від України сплатити його. Потім пішли погрози: не сплатите - перекриємо газ. Причому тимчасове припинення України подачі газу в денеерію через пошкодження газопроводу Путін розцінив як геноцид, а свій шантаж залишити мільйони людей без газу - як бізнес. Але така непослідовність вже нікого не дивує.

Те, що вимоги Росії є грубим порушенням газового контракту, Путіна анітрохи не схвилювало. Тим не менш, свій намір змусити Україну оплачувати газ, що поставляється на неконтрольовані нею газо-розподільчі станції, Кремль все-таки переглянув. На думку відомого російського оглядача Юлії Латиніної, насправді Путіна зупинили не такі дрібниці, як контракт (подумаєш, порушував домовленості і більш серйозні). Його не на жарт налякала перспектива втратити взагалі газовий ринок ЄС.

«Рівно через три дні після витонченого пацанського трюку з Донецьком, ЄС опублікував перший свій офіційний документ щодо створення європейського енергетичного союзу. Незважаючи на те, що слово «Росія» вживається в документі всього один раз, вся суть його полягає в тому, що скажений газопровід (так Латиніна називає газові поставки з Росії - прим.ред.) виключається з числа газових партнерів ЄС, а такими стають : Алжир, Туреччина, Азербайджан, Туркменія і країни Близького Сходу, - країни з не демократичними, але цілком раціональними режимами. ЄС збирається вже цього року підписати меморандум про будівництво Транскаспійського газопроводу з Туркменією та Азербайджаном, і навіть сподівається на отримання газу з Іран », - написала Латиніна в «Новій газеті».

Безумовно, примус Росії повернутися до умов газового контракту, підписаного з Україною, можна вважати маленькою перемогою Європейського Союзу і нашої країни.

Але Путін дуже не любить програвати, а тому новий економічний удар не забарився. На цей раз «під обстріл» потрапила гривня. Причин різкого обвалу української національної валюти декілька. Серед основних, названих експертами, - війна, економічний спад, скорочення ВВП і «Нафтогаз України», який веде розрахунки з Росією в доларах, вимиваючи державні валютні резерви. Однак і без російського сліду тут не обійшлося. Банки з російським капіталом масово скуповували долар і виводили його з України. Результат - чорна середа, коли курс гривні впав до 45 за «зелений». На різке падіння гривні українці відповіли небаченої досі панікою. Практично у всіх містах країни люди виносили з магазинів все, що під руку попадеться. У Києві розпочався взагалі якийсь психоз, коли збожеволілі городяни вантажили у візки супермаркетів не тільки традиційні борошно, крупи, цукор, а й гори туалетного паперу, лавровий лист, мило, шкарпетки.

На такий божевільний попит торгові мережі відповіли різко спекулятивним зростанням продуктових цін. Товар, який був завезений ще по гривні 18-20 за долар, був тут же переоцінений з дворазовим збільшенням чисел. Причому, що дивувало. Наприклад, цукрозамінник - суто імпортний товар - у Маріуполі продавався за старою ціною - 28-29 грн., а вітчизняний український цукор підскочив з 10-11 грн до 25 грн за кг. Чи це не спекуляція?

Тим не менш, ми гребли і гребли все, що попадеться по руку, спустошуючи свої кишені і збагачуючи торговельні мережі. І послаблюючи і без того ослаблену гривню.

Загалом, доводиться констатувати, що за результатами тижня, після відкриття третього фронту, рахунок між Україною та агресором поки нічийний - 1: 1.

Зараз умовний м'ячик на поле противника. Основні події неділі будуть проходити в Москві, де о 14.00 за московським часом має відбутися опозиційний марш «Весна», а замість цього пройде траурний марш по розстріляному в самому центрі Москви Борису Нємцову.

Коли в Україні був убитий журналіст Георгій Гонгадзе, це стало початком безстрокової акції протесту «Україна без Кучми». Коли в ніч з 29 на 30 листопада беркутівці по-звірячому побили сотню студентів Євромайдану, на ранок на Михайлівську площу вийшли десятки тисяч людей, і вони не розійшлися, поки злочинна влада, яка допустила звірства, не відступила.

Чим відповість Росія на розстріл лідера своєї опозиції? Дивимося на день сьогоднішній без ілюзій, але з надією. З надією на пробудження громадянської свідомості в сусідній країні. Адже від цього дуже багато залежить і в Україні.

Анна Романенко